бра́ти / взя́ти за карк (за в’я́зи) кого. Ставити у скрутне, безвихідне становище, утискувати когось. — Тепер візьмем їх за карк та й трясонемо, щоб злодійське тіло вилізло з шкіри,— гигикає Пігловський і смачно арапником січе повітря (М. Стельмах). гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж (Іван) на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський). 2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не п карк лама́ти / злама́ти (скрути́ти). 1. Ризикувати життям; гинути. — Що ти не надіявся, то ще не рація, щоб я кидався, карк ламав, аби рятувати інших (І. Франко). 2. на чому. Не діставати бажаного результату, зазнавати невдачі, поразки і т. ін. (Омелян:) Але на таких речах він може карк скрутити (І. Франко). ма́ти го́лову на пле́ча́х (на в’я́зах, на ка́рку і т. ін.). Розважливо, розсудливо міркувати і діяти; бути розумним, кмітливим. — Маю клапоть батьківської землі, маю освіту, маю голову на плечах, і якось проживемо з Марусею на світі,— сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький); — Перемогти — для цього треба мати голову на плечах,— уїдливо каже Кость (І. Багмут); Якщо Бракватіста намагається вислизнути із капкана, то й він, комісар Олів’єро, має голову на в’язах (Ю. Бедзик); (Ланкова:) Він за все наше господарство дбає... Тут добру треба голову мати на в’язах (В. Большак); Колись-то Василь сказав, що вона (Зоня) має голову на карку (Ірина Вільде). ма́ти го́лову. — Ти, небого, не складайся на мене, сама голову маєш (Леся Українка). ма́ти до́бру го́лову на пле́ча́х (на в’я́зах). — А все-таки, мабуть, добру голову на плечах має (Перегуда), — міркував уголос Сагайдак (В. Кучер). ма́ти го́лови на плеча́х (п накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне яр скрути́ти (рідше вкрути́ти) в’я́зи (ка́рка, карк). 1. кому і без додатка. Сильно побити, покалічити кого-небудь. Терпить гуцул біль, як ніхто .. Кидається у бій і валить топірцем направо-наліво, аж поки не скрутять в’язи, не вдушать (Г. Хоткевич); Про людське око він трусонув Степана, дав йому запотиличника, а Данькові скрутив карка (М. Стельмах); // Уживається як погроза. Коли питали, де Микола, чоловік цей .. нахвалявся .. “скрутити в’язи тому, хто чіплятиметься до нього” (М. Лазорський); (Печериця:) Я підглядів, як він у руку їх цілував. (Храпко:) Він? блазень! Та я йому рота набік поверну! Я йому в’язи вкручу, бісовому синові (Панас Мирний). 2. Покалічитися або загинути. — Звісно, куди в таку тьму? — підтримав котрийсь із шоферів.— Десь у кюветі в’язи скрутиш. Або налетиш на міну. Краще до ранку (О. Гончар). 3. Зазнати невдачі, поразки в чому-небудь. При такому ставленні, як у вас, тут який завгодно директор в... смотреть
КАРК, а, ч. 1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. Він [пес] зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару (Коцюб., II, 1955, 321); Самець-вепр настовбурчив щетину на карку (Бурл., О. Вересай, 1959, 152); З даху упав [Ельпенор]; ударившись карком, Весь він хребет поламав, і душа відійшла до Ада (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 187). 2. Те саме, що ши́я 1. В одну мить схопився [Іван] на ноги й почав одягатися. Голова так йому важила на в’язах, що трохи не покотилася з карку [карка] на землю (Круш., Буденний хліб.., 1960, 53); Андрієві захотілося схопити його за карк і жбурнути з високого ганку (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 21). ◊ Відчу́ти (пізна́ти) на вла́сному ка́рку — пізнати на власному досвіді. Він пізнав [фашизм] уже в дії і дорогою ціною на власному карку (Смолич, Після війни, 1947, 28); Лама́ти (злама́ти, скрути́ти і т. ін.) [собі́] карк: а) гинути. — Що ти не надіявся, то ще не рація, щоб я кидався, карк ламав, аби рятувати інших (Фр., III, 1950, 15); б) (на чому) зазнавати поразки, не справлятися з чим-небудь. [Омелян:] Але на таких річах він може карк скрутити (Фр., IX, 1952, 177). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 106.... смотреть
карк I ар. обилие; этке карк болдук у нас мясо в изобилии; карк тойдум я наелся до отвала; карк дөөлөткө баткан он утопает в роскоши, его богатства неисчислимы. карк II сплошь, сплошной; без примеси; эл жайлоого карк чыкканда когда весь народ сплошь выехал на летовки; карк алтын чистое золото; из чистого золота; күчү карк толгон он физически созрел, он достиг полной физической силы; карк токтолгон катын женщина средних лет (после этого возраста она уже кемпир старуха). карк III: карк алдыман (или каргалдыман) жыгылдым я упал ниц; карк алдыман чыкты он появился прямо предо мной. карк IV звукоподражание громкому и грубому выкрику; Байжакып анда барк этип, ачууланып карк этип фольк. Байджакып тут обозлился, крикнул, гаркнул. карк V: карк-карк звукоподражание курлыканью; асманда карк-карк этип каркыралар стих. в небе курлыкают журавли; карк-карк күлүп громко и отрывисто захохотав; карк-курк сев. овцы и волки (детская игра: вереница детей держится за подол "матери", "волк" нападает, стараясь оторвать по одному, "мать" защищает).... смотреть
ПОТИ́ЛИЦЯ (задня частина голови над шиєю), ЗАШИ́ЙОК, КАРК, ГАМАЛИ́К діал. (разом з верхньою частиною спини). Лівою рукою збив (Лука) шапку на потилицю ... смотреть
карк зашийок (ср, ст): Стояв проти мене, й я бачив його від голови до ніг. Мав похилі широкі рамена й грубий карк (Нижанківський); Та обрізала б ти собі вже раз ту свою косу! І нащо тобі здалося такий тягар на карку носити (Цегельська)||карчило◊ злама́ти ка́рк пропасти (ст) ◊ ма́ти на ка́рку піклуватися, турбуватися; бути відповідальним (ср, ст)... смотреть
-а, ч. 1) Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок. 2) Те саме, що шия 1).
1) (потилиця, шия) nape, back of the neck; scrag (sl.)2) (у коня) withers (pl.)
[kark]ч.kark анат.
КАРК м. зап. загорбок, спина, хребет; затылок, загривок. Дай ему в карк! Карк-чамакс, у мордвы племени эрзя, женский пояс с хвостом на пояснице.
Карк:— потилиця [46-2]— потилиця, шия [50;46-1;47]
імен. чол. роду
-а, ч. 1》 Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок.2》 Те саме, що шия 1).
див. потилиця; шия
1) см. Каркание; 2) межд. - крак, кряк, кру, кра, гра!
потилиця, зашийок, жм. гамалик; шия, в'язи.
Горло, шия
карк іменник чоловічого роду
(мн. каерчытае) курица.
-а m kark (koński)
шея; загривок
карк, -а